Провина
Це історія Сербії часів розвалу Югославії, часів безробіття і матеріальної скрути, розпачу і безвиході. Це історія двох коханців – Гоци (Гордани) і Браци (Броніслава), які намагаються створити власну нову родину і зазнають фіаско. Це історія десятирічного хлопчика, сина Гоци від попереднього шлюбу, який перестав розмовляти з дорослими після самогубства батька. Фізично він не присутній на сцені, але вся дія обертається навколо нього як центрального персонажа. У виставі сакральні проблеми трансформуються в екзистенційну площину. Чи можна побудувати новий світ на уламках старого? Де пролягає межа між мужністю і слабістю людини? І в чому полягає провина усіх і кожного зокрема за те, що діється з нами, суспільством, державою?
Вистава за п’єсою сербського драматурга Небойші Ромчевича
Переклад із сербської - Зоряна Гук
Режисер - Ірина Волицька
Актори - Лідія Данильчук, Роман Біль
Світло - Євген Копйов
Прем’єра - 2008 рік
тривалість вистави 1 год. 40 хв. без антракту
Може, це звучить і не дуже професійно, але я “завис”…
Ніби і все зрозуміло, і все просто,
але зовсім не просто у цьому житті (без доктора Фройда не обійтися);
а соціальні проблеми такі зрозумілі і такі близькі нашій пострадянській публіці…
Театр у трагікомічній грі говорить про дуже серйозні речі,
не робить із пєси чорної трагедії,
але виходиш після вистави - як мінімум - “загруженим” (у хорошому розумінні слова).
Вже вкотре відкриваю для себе “Театр у кошику” по-новому:
не з усім згідний, але захоплений! Дякую за те, що Ви є!
ПиСи: а сайт непоганий:-)
Коментар від Roman Lavrentiy — 29.08.2008 @ 13:05
Дуже рада, що театр знайшов в цій виставі нове дихання, бо “Річард”, на жаль, мені не сподобався - ніби й досконало, а не проймає так як, скажімо, “Украдене щастя” чи “Мотилі”. А після “Провини” я вже можу чекати від театру різноманітності і неповторюваності - він на те здатний!
Коментар від DZvinka — 02.09.2008 @ 14:43
Я думаю “не сподобався” не точно сформульовано - самі ж кажете, що вистава досконала! Радше сподобалось менше за попередні, і то правда, що аж такого катарсису немає. Але, як на мене, то вистава точна і, я б навіть сказав, дотепна. Актриса мені часами там то Кучму, то Путіна нагадує, сам не знаю чому.
Коментар від Degget — 05.09.2008 @ 08:46
До Deggetа. Пан вміє формулювати! Якби це була вистава (”Річард”) будь-якого іншого львівського театру, я б вважала, що вистава хороша, але для тої планки яку задав собі “Кошик” … малувато! Бракує тієї точки, яка б цілком захопила, вбила наповал і змусила щелепу відвиснути раз і назавжди! Щоб душа звернулась (чи розвернулась), щоб повітря ротом хапати (як в “Мотилях”), щоб виходити як з-за рогу мішком прибитою! Тому що сама тільки думка “влада псує” - то не одкровення. А формі бракує таки розвитку і КУЛЬМІНАЦІЇ!
До того ж театру треба контролювати, щоб прийоми з інших вистав чи навіть щось подібного не проскакувало до наступних робіт, бо то може набити оскому. Тому за “Провину” - спасибі, хоча знайомі казали, що і там щось проскакувало… Але я таки ваша фанатка!
Коментар від DZvinka — 06.09.2008 @ 20:25